Позначка: літня пора
-
Веселий віршик про літо, сонечко і Хруню
Сонечко і Хруня Занадилося крадькома в калюжу сонечко купатись, і сподівалось надарма, там непоміченим зостатись. Підстрибуючи, з рушником помитись бігла Хруня вранці, але зустрілась з чужаком в пригрітій змалку калабанці. І звідтіля — веселий сміх застав зненацька Хруню свинку: — Тут місця вистачить для всіх, а я тобі намилю спинку. © Леся Вознюк
-
Веселий вірш про річку
Талановита річка Йшла вздовж берега Марічка, поруч швидко бігла річка. Зацікавилась Марічка: — Що робити вміє річка? — Вмію плинути, звиватись, і текти, і розливатись, гомоніти та співати, на порогах танцювати, швидко мчати і сміятись, можу в хованки погратись: заховатися між лози чи під кригою в морози, човник місячний гойдати, із зірками мандрувати, квіти, трави…
-
Веселий літній вірш про грім та грозу
Громи та килими На галявині громи вибивали килими. Гучно гримали громи, аж тріщали килими. А сестриці-блискавиці визирали зі світлиці: — Ми охочі підсвітити, килими завидна бити. Каже дощик: «Годі вам! Я упораюся сам! Досить бити-вибивати, килими вже час попрати». © Леся Вознюк
-
Вірш про літечко
А такого веселого літечка ви, бува, не зустрічали у долині? Літній жарт Через конюшину, м’яту і спориш бігло на гостину літо босоніж. Бігло та сміялось, навіть реготало. — Що кумедне сталось? — в літечка питали. — Так розвеселила стежечка кудлата, — на лужку зустріла й лоскотала в п’яти. © Леся Вознюк
Леся Вознюк. Авторський блог 