-
Веселий віршик для малят про смакоту
Смакота
Від тістечок Михайлик просто мліє:
— Такі хрумке-е-е-нькі, з кре-е-е-мом…, що й казати.
Він їсти без обмежень їх воліє
і навіть пальці згоден облизати.Михайлик плямкає, прицмокує, муркоче:
— Ням-ням і смакота! — луна з кімнати,
закочує від насолоди очі:
— Такі смачні, що вам не передати!— Хіба ж це смакота? — сказала кішка, —
так не жартуй і не сміши мене,
гадала, що хрумтить у тебе мишка,
а ти їси щось зовсім несмачне. -
Віршики про цифри. Одиничка та двійка
1.
Жабки з острахом здалека
приглядались до лелеки:
хоч на одиничку схожий,
упіймати жабку може.2.
На ставочок випливає,
довгу шию вигинає.
Гусачок, погодься, друже,
став на двійку схожим дуже. -
Прикольний вірш про сучасні професії
Ким бути?
Я в тренд-вотчери піду,
буду працювати,
і, погодьтесь, чималі
гроші заробляти.
Мерчендайзером, напевно,
трохи краще стати,
і, прикиньте, дещо більші
гроші заробляти.
Запідозрив, авербанщик
значно краще буде:
хоч професію не знають,
та цінують люди.
Було б добре з’ясувати,
що воно й до чого,
бо в професіях сучасних
не смислю нічого. -
Прикольний вірш про літаки
Як воно літає
Одного разу в небо звівши очі,
людина втямила, що теж літати хоче:
чи пташкою, метеликом проворним,
стрімкою бабкою, комариком моторним.Щось міркувала, вчилась зіставляти,
вигадувала, прагнучи літати:
ладнала крила, щоб піднятись вгору,
не раз злітала й гепалась додолу.Збігали роки і століття цілі,
але людина вперто йшла до цілі.
Та й досі, як в літак вона сідає,
дивується: «І як воно літає?» -
Вірш про прихід весни
Весною тихо повнилась земля
Весною тихо повнилась земля…
Від соку стрепенулося гілля
і пуп’янками ніжними прозріло,
як сонце усміхнулося несміло.Весною тихо повнилась земля…
І дихала зворушено рілля,
як радість розтікалася у жилах
із жайворонка піснею на крилах.Весною тихо повнилась земля…
Вже ластівка прилинула здаля
від криги почуття струмка звільнити,
долиною квітучою розлити.Весною щоб наповнилась земля,
від соку стрепенулося гілля,
і дихала зворушено рілля,
щоб ластівка прилинула здаля. -
Пісня про рідний край
Минулого примарний силует
Покинула тебе, але кохаю,
навідуєшся в сни мої щодня
далекий, незабутній, рідний краю,
де юність безтурботна здоганя.Приспів:
Здається, що і небо там синіше,
ясніші зорі та солодший мед,
усе миліше, ближче та рідніше, —
минулого примарний силует.Люблю тебе так трепетно і щемко,
як диво потаємне, неземне,
що запахом ромашок в оберемку
світами переслідує мене.Приспів.
Люблю тебе, як діти люблять неньку, —
на рівні підсвідомості чуття,
бо рідний край не вийняти з серденька,
не витерти із власного життя.Приспів.
-
Загадки про зимові види спорту
Як на лід рушають грати,
одягають стильні лати.
Ключки, шайбу й ковзани
поєднали в грі вони. (Хокеїсти, хокей)Кличе дощечка завзято
з гірки сніжної з’їжджати.
Популярним робить спорт,
що зоветься … (сноуборд)Можна лежачи в санчатах
стрімко вниз по трасі мчати.
Безліч швидкісних ідей
пропонує нам … (бобслей) -
Веселий вірш про українську мову
Невигадана історія про появу мови
Колись первісні люди
не знали ані слова,
не вміли пояснити:
це — мамонт, то — корова.
Вони порозумітись
старались між собою —
показували пальцем,
кивали головою.
Якщо чужинці раптом
з’являлися з-за лісу,
нахмурювали брови,
хапалися за списа.
Стрічали друзів з миром,
усміхнено, охоче,
і дивувались щиро,
до неба звівши очі.
А потім, щоб онукам
про все це розказати,
то вигадали мову
і стали розмовляти. -
Вірш-привітання з Новим 2012 роком для дорослих
Вітаю з Новим 2012 роком
Я — дракон! Пустіть в оселю
в новорічну ніч веселу,
бо дмухну вогнем у хату,
ніде буде й святкувати.
Маю настрій феєричний
до забав і збитків звичний:
схрумав кролика в обід,
що усім за рік набрид.
Вам бажаю щастя й долі,
щоб росло й родило в полі,
добре їлося й пилося
і у бізнесі велося,
щоб драконячі закони
не чинили перепони,
а веселощі й розваги
додавали всім наснаги,
сміхом повнилася хата
в Новий Рік та в інші свята!З Новим 2012 роком!
-
Вірш для дітей про зиму та кумедне жирафеня
Раф і Сніжинка
Сніжинка сіла Рафові на вушко,
здивовано підняла капелюшка:
— Даруйте, — мовила, — живу відколи,
та не доводилося бачити ніколи
такого рудуватого у цятку
цибато-довгошийого звірятка.
На те їй Раф: — Також зізнатись маю,
що вас, добродійко, ніскілечки не знаю.
Уперше бачу віхолу, сніжинки,
на річці кригу, у вогнях — ялинки.
Зима для мене справді вдивовижу:
санчата, ковзани, проворні лижі…
— Тоді мерщій до гурту, друже Рафе!
Ти зможеш розповісти всім жирафам
про білий сніг, зимові переваги, —
про Новий рік, і про Різдва розваги.
Та від Сніжинки не забудь звірятам
найкращі побажання передати.
-
Слідкувати
Вже підписалися
Already have a WordPress.com account? Log in now.
Леся Вознюк. Авторський блог 