Весною тихо повнилась земля
Весною тихо повнилась земля…
Від соку стрепенулося гілля
і пуп’янками ніжними прозріло,
як сонце усміхнулося несміло.

Весною тихо повнилась земля…
І дихала зворушено рілля,
як радість розтікалася у жилах
із жайворонка піснею на крилах.

Весною тихо повнилась земля…
Вже ластівка прилинула здаля
від криги почуття струмка звільнити,
долиною квітучою розлити.

Весною щоб наповнилась земля,
від соку стрепенулося гілля,
і дихала зворушено рілля,
щоб ластівка прилинула здаля.

© Леся Вознюк