Веселий вірш про українську мову

Невигадана історія про появу мови
Колись первісні люди
не знали ані слова,
не вміли пояснити:
це — мамонт, то — корова.
Вони порозумітись
старались між собою —
показували пальцем,
кивали головою.
Якщо чужинці раптом
з’являлися з-за лісу,
нахмурювали брови,
хапалися за списа.
Стрічали друзів з миром,
усміхнено, охоче,
і дивувались щиро,
до неба звівши очі.
А потім, щоб онукам
про все це розказати,
то вигадали мову
і стали розмовляти.

© Леся Вознюк

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: