Осіння поезія про весну

Так мало залишилось до весни…
Так мало залишилось до весни:
дві пригорщі скуйовджених туманів
заглянуть у мої осінні сни
в компанії із приморозком раннім.
Так мало до весняної пори:
натішитись осіннім падолистом
і вітром, що у кучерях гори
весну нам наближатиме зі свистом.
Так мало до весняних теплих днів:
ловити сніг гарячими губами,
в морозних візерунках на вікні
читати, що весна не за горами.
Так мало залишилось до весни:
якщо живеш в гармонії з собою,
то навіть серед лютої зими
цвітут фіалки, пахне світ весною.

© Леся Вознюк

4 відповіді до “Осіння поезія про весну”

  1. Як гарно… Пиши, будь ласка, ще.

    Подобається

  2. Дякую за коментар. Приходять в голову якісь думки, я їх записую. Мені приємно, що вірш сподобався.

    Подобається

  3. Дуже гарний віршик

    Подобається

  4. Весь час вертаюся до цього вірша…
    Знаєш, ти часто повторювала, що не вважаєш себе поетом.
    Важливо, що інші (зокрема я) так вважають.
    Пиши, Лесю, пиши, будь ласка. :-)))

    Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: