Веселий вірш про іграшку з глини

Глиняна свистулька
На ярмарку святковім
весела метушня.
У настрої чудовім
уся моя рідня.
Купили пряник брату,
сестрі — рожеву кульку,
а я свищу завзято
у пташечку-свистульку.
І братику, й сестричці
дізнатися кортить,
хто в пташці невеличкій
сховався і свистить.
За пряника, чи кульку
не дам її розбити,
дозволю у свистульку
досхочу посвистіти.
Втекла у небо кулька,
і пряник зник у шлунку,
а глиняна свистулька
співає дзвінко-лунко.

© Леся Вознюк

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: