Непосида
Непосидливій водичці
любо плинути у річці,
гомоніти у струмочку,
відпочити у ставочку.
А як сонечко пришкварить,
непосида небом марить,
щоб хмаринкою за вітром
мандрувати понад світом.
Та не зовсім все так сталось,
як омріялось-гадалось:
за сосну перечепилась
і дощем униз пролилась.
— Дощик, дощик! — раді діти. —
Нам полив дерева, квіти!
І з хмариночки водичку
повернув у нашу річку.

© Леся Вознюк