У квітні збігає 25 років від дня аваріїї на Чорнобильській атомній електростанції. Це — трагічний день в історії  українського народу.

Цій сумній даті я присвячую свій вірш.

Пам’ять про Чорнобиль

Голосить дзвін стривожено у квітні,
засмучує весняні дні привітні,
озветься в серці кожної родини
і стогоном у грудях України.
Над Прип’яттю весна у двадцять п’яте
деревам приміряє пишні шати.
Усе цвіте, радіє, веселиться,
в кущах бузку гніздо лаштує птиця.
Життя триває. Наче застороги,
дрімають заколисані тривоги,
та пам’ятають спорожнілі хати,
яким буває грізним мирний атом.
І ти не забувай про це, дитино,
та свічку запали за Україну.
Загояться землі болючі рани.
Вона воскресне, з попелища встане!

© Леся Вознюк