Прощавай, зимонько
Ой прийшла зима та й розніжилась,
між перинами білосніжилась,
розморилася, загостилася,
бо із дітками подружилася.
З гірки їхала із малятами
круторогими ґринджолятами,
потішалася, в сніжки гралася,
ще й на ковзанці покаталася.
Над морозами верховодила,
із вертепами хороводила.
Привела в село через кладочку
і щедрівочку, і колядочку.
Сумно, зимонько, розставатися,
та прийшла пора попрощатися,
бо весна стоїть під віконечком
із фіалками й теплим сонечком.

© Леся Вознюк