Вірш про бібліотеку і книжку, що сумувала

Сумувала книжечка
У бібліотеці
угорі високо
книжечка стояла
сумно й одиноко.
Прибігали дітки
чемні невеличкі,
не могли дістатись
верхньої полички.
Книжечка просила
тихо і печально:
— Прочитайте, дітки,
я така повчальна,
і така цікава,
для усіх згоджуся…
Раптом опинилась
у руках Катрусі.
Втішилися книжка
і мале дівчатко,
що в бібліотеку
завітало з татком.
© Леся Вознюк

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: