Багато снігу — багато хліба.
Біла зима й чорне сіно з’їсть.
В зимову днину не забудь про худобину.
Важко влітку без корови, а в грудні без кожушка.
Взимку бійся вовка, а влітку — мухи.
Взимку добре, а влітку ще ліпше.
Взимку літа не доженеш.
Взимку сонце крізь плач сміється.
Взимку сонце світить, та не гріє.
Вовк зими не з’їсть.
Держися, Хома, іде зима.
До завірюхи треба кожуха.
Зима багата снігами, а осінь снопами.
Зима біла, та не їсть снігу, а все сіно.
Зима літо з’їдає, хоч перед ним і тікає.
Зима невелика, та в неї рот великий.
Зима спитає, що літо припасло.
Зима, а кожуха нема.
Зимне тепло — як мачушине добро.
Зимова днина така: сюди тень, туди тень, — та й минув день.
Зимове сонце — як вдовине серце.
Зимове сонце — як мачушине серце.
Зимовий деньок, як комарів носок.
І собака взимку про хату думає.
Іде зима, а кожуха нема, іде зима, чобіт нема.
Кожухова латка взимку як рідна матка.
Коли б не зима, то й літо довше було б.
Лиха для того зима, в кого кожуха нема,
чоботи ледащо і їсти нема що.
Мороз невелик, та стоять не велить.
На зиму уся птиця летить у вирій.
На Новий рік прибавилося дня на заячий скік.
Не так зима, як призимки.
Нехай гуляє. «Що робив?» — зима спитає.
Новий рік — до весни відлік.
Сичи — не сичи, коли я на печі.
Сім погод на дворі: сіє, віє, мутить, крутить, рве,
зверху ллє, знизу мете.
Сонце блищить, а мороз тріщить.
Такий мороз, аж зорі скачуть.
То сніг, то завірюха — бо зима біля вуха.
Хоч мороз і припікає, зате комарів немає.
Хто має розум, той не їде взимку возом.
Як зазиміє, то й жаба оніміє.

Із книги

П’ять тисяч прислів’їв та приказок / Уклад.: Леся Вознюк —
Тернопіль: Підручники і посібники, 2009. — 224 с.