Майже ліричні гуси
Летіли гуси над тихим містом,
перепочити хотіли сісти.
Ті дивні гуси сріблястим пір’ям
запорошили моє подвір’я.
Вони зникали напроти сонця,
услід ридали крихкі віконця.
З-за гір високих прийшли морози,
із вікон сонних обтерли сльози.
Ой гуси, гуси, майже ліричні,
такі прекрасні та поетичні.
Про вас співати усі охочі,
а сніг згрібати ніхто не хоче.
Ой гуси, гуси, одна морока,
не можу з хати ступити кроку.
То ж доведеться лопату взяти
і ваше «пір’я» повідкидати.