Веселий вірш про зиму та перший сніг

Білий сніг
Білий сніг невпинно сипав,
падав, йшов, кружляв, летів.
Я стояв, очима кліпав,
познайомитись хотів.
Крокував я з ним у ногу,
у кишені набирав,
через місто на дорогу
аж до лісу проводжав.
Сніг лишив мені на згадку
санки, лижі, ковзани,
а ялинці — білу шапку,
щоб не мерзла до весни.
© Леся Вознюк

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: