Білий сніг невпинно сипав,
падав, йшов, кружляв, летів.
Я стояв, очима кліпав,
познайомитись хотів.
Крокував я з ним у ногу,
у кишені набирав,
через місто на дорогу
аж до лісу проводжав.
Сніг лишив мені на згадку
санки, лижі, ковзани,
а ялинці — білу шапку,
щоб не мерзла до весни.