Восени у листопаді
дощ у сонця на заваді,
бо збираються в отари
волохаті мокрі хмари.
Ходять сутінки у свиті,
сірим мороком налиті,
та розкинули капкани
у траві густі тумани.
Для сумного листопаду
друзі склали серенаду.
Чітко ритми барабанив
срібний дощик для туманів.
Жовтий клен вітав з поклоном,
листя падало із дзвоном.
В подарунок падолисту
вітер хмари гнав зі свистом.
Крізь туман, дощів завісу
сонце вибралось з-за лісу.
Серенаду підхопило
і барвистою зробило.
Сірі сутінки заграли,
наче скрипки та цимбали.
Всі співали листопаду
кольорову серенаду.