Веселий вірш про цікавий музей

Домашній музей

По драбині, вище й вище,
лізе киця на горище.
Тут помешкання у неї,
як у справжньому музеї:

стіл часів кота-прадіда —
рід увесь за ним обідав.
Скриня — спадок від бабусі,
різьблена в ампірнім дусі.
Є музейні експонати
від фон Мурчиків кошлатих,
старожитностей валіза
із доби кота Маркіза.
Запишалась киця: «Друзі,
найстильніша я в окрузі.
Стане все мені в пригоді,
бо сьогодні «ретро» в моді».

Котенятко потягнулось,
хитрувато посміхнулось:
— Не кажи, що винна мода,
просто викинути шкода.

© Леся Вознюк

Одна відповідь до “Веселий вірш про цікавий музей”

  1. Кожен Ваш вірш такий мені близький, в них такі прості життєві речі так цікаво, з гумором описані!

    Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: