Домашній музей

По драбині, вище й вище,
лізе киця на горище.
Тут помешкання у неї,
як у справжньому музеї:

стіл часів кота-прадіда —
рід увесь за ним обідав.
Скриня — спадок від бабусі,
різьблена в ампірнім дусі.
Є музейні експонати
від фон Мурчиків кошлатих,
старожитностей валіза
із доби кота Маркіза.
Запишалась киця: «Друзі,
найстильніша я в окрузі.
Стане все мені в пригоді,
бо сьогодні «ретро» в моді».

Котенятко потягнулось,
хитрувато посміхнулось:
— Не кажи, що винна мода,
просто викинути шкода.

© Леся Вознюк