Жила-була одиничка —
худорлява, невеличка,
дуже приязна, привітна —
у хатині непримітній.
Поруч в затишній оселі
двійка мешкала весела.
Ці сусідоньки дружили,
разом скрізь вони ходили.
— Ґвалт, — стривожилась Сова, —
чудеса якісь, дива!
Цифри, як ідуть гуляти,
їх не двоє, а багато:
спершу — два, слідом — один,
гляньте, їх — двадцять один.
Помінялися місцями, —
вже дванадцять перед вами!
— Ось і добре! — кажуть діти, —
як за них не порадіти!
Прийде гостей повен дім,
буде весело усім!
Це не диво, всім відомо,
«цифри» звуть їх тільки вдома.
Як удвох кудись рушають,
то «числом» їх називають.