Туман і зайчик
Понад річку, над водою
йшли тумани чередою:
білі, сірі мандрували,
все у торбу пакували.
Щойно стежку наздогнали,
ось була — за мить сховали.
Стережись, малий зайчиську,
не підходь занадто близько,
бо тумани волохаті
люблять зайчиків вухатих
ухопити — і в торбинку,
почепити на ялинку.
Каже зайчик: — Зізнаюся,
я туманів не боюся:
білих, сірих, волохатих,
їм мене не заховати.
Сонце спуститься в долини,
все дістане із торбини.
Леся Вознюк. Авторський блог 
Напишіть відгук