В лузі вдосвіта Галинка
погубила намистинки.
Сонце встало — позбирало,
та Галинці не віддало. (Роса)
Ясне сонечко виходить —
слід у слід за мною ходить.
Я іду — вона іде,
сонце зникне — пропаде. (Тінь)
Біла тітка мандрувала,
воду під кожух сховала,
за сосну перечепилась,
і дощем на ліс пролилась. (Хмара)
© Леся Вознюк
Напишіть відгук