Справжні індіанці

Мокасини на ногах,
за спиною — стріли:
ми у справжніх індіанців
гратися хотіли.

Наче на стезю війни,
вийшли на подвір’я.
Та для іміджу лишень
бракувало пір’я.

Перед очі, як на те,
півень нагодився,
що в курятнику хвостом
чванився-гордився.

Ми підкрались — скуб за хвіст —
півень — шусть в малину…
Поздирали у кущах
руки, ноги, спину.

Ніс брудний, в синцях лице,
ще й діряві штанці.
Дід регоче: «Ви тепер
справжні індіанці!»

© Леся Вознюк