Вірш про рідний край

Нам добре, затишно і вільно там, де ми зростали. Пригадайте про такий куточок рідної землі.

Я літаю
Гукаю сонечку: — Привіт! —
і обнімаю сині гори.
Переді мною — цілий світ,
Карпат безкрайнії простори.
Я відштовхнуся від землі,
веселці заплету косички,
і, як кораблики малі,
хмаринки гнатиму по річці.
Я тут завжди в полоні мрій,
природи силу відчуваю.
Лунає дзвінко голос мій,
бо я живу, я тут літаю.
© Леся Вознюк

2 відповіді до “Вірш про рідний край”

    1. Ні, я не з Карпат, але люблю цей край, як і багато інших мальовничик куточків.

      Подобається

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s

%d блогерам подобається це: