Нам добре, затишно і вільно там, де ми зростали. Пригадайте про такий куточок рідної землі.
Я літаю
Гукаю сонечку: — Привіт! —
і обнімаю сині гори.
Переді мною — цілий світ,
Карпат безкрайнії простори.
Я відштовхнуся від землі,
веселці заплету косички,
і, як кораблики малі,
хмаринки гнатиму по річці.
Я тут завжди в полоні мрій,
природи силу відчуваю.
Лунає дзвінко голос мій,
бо я живу, я тут літаю.
і обнімаю сині гори.
Переді мною — цілий світ,
Карпат безкрайнії простори.
Я відштовхнуся від землі,
веселці заплету косички,
і, як кораблики малі,
хмаринки гнатиму по річці.
Я тут завжди в полоні мрій,
природи силу відчуваю.
Лунає дзвінко голос мій,
бо я живу, я тут літаю.
Леся Вознюк. Авторський блог 
Напишіть відгук