Щодня вірш чи загадка для дітей, матусі й татка
Веселі коломийки про дитсадок
Люблять манку малюки —
не потрібно й клею.
Дві косички і тарілку
пречудово склеїть.
Стась збирає різні марки,
Христя — листя восени,
а Тарасик-задирака
лиш синці та стусани.
Не дізнались малюки,
чи смачна малина,
лиш подерли у кущах
руки, ноги, спини.
А у нашім дитсадку
в хованки ми грались,
викликали МНС,
так всі заховались.
Ми про рідний дитсадок
коломийки склали,
і для вас їх залюбки
щойно проспівали.
Супер! Я знов побувала в садку…
ПодобаєтьсяПодобається
Сподіваюся, що не довелося викликати МНС, щоб Вас там знайти? 🙂
ПодобаєтьсяПодобається
🙂
ПодобаєтьсяПодобається
Вже починає в мене вимальовуватися образ дівчинки Насті. Вона також ходитиме в дитсадок, пізнаватиме світ. Взагалі, така веселенька має бути дівчинка. 🙂
ПодобаєтьсяПодобається
Пані Лесю, то – по справжньому є дуже красиво. А віршик, що – про манку та Іванку, перевершив усе. Пишіть, пишіть для діток. Ми так мало даємо добра діточкам. Зробіть це за нас. А Вам особисто до свята Миколоя, від мене:
Тихо під покровом ночі,
Коли сон затулить очі,
Миколай летить по небу,
І напевне, ще, до тебе.
Реніфери тягнуть сани,
Що літають небесами,
Світло щастя він дарує,
Тим, лиш хто того вартує.
Повні клунки і дарунки,
Розсипає для малечі,
Біля ліжечка, та на печі.
В рукавичку, у шкарпетку,
І під ліжечко, й веретку.
Тільки в шибку він погляне,
І біда уся зав’яне.
Мрії оживуть в хвилині,
Радість він несе родині.
О, казковий Миколай,
Ти наш вогник не минай.
Завітай же, на хвилину,
До господи, на гостину.
О, казковий Миколай,
Ти наш вогник не минай.
Творчих злетів. З повагою, ІгорКо.
ПодобаєтьсяПодобається
Дуже дякую за коментар. Особлива подяка за такий чудовий вірш. Читаючи його переконуюсь, що є кому писати для дітей і огортати їх теплом, добротаю та любов’ю. 🙂
ПодобаєтьсяПодобається
Це від перевтоми над тяжкими текстам, безформенними перекладами,
виникає потреба щось зробити добре, чисте, відірватись від реалії.
Немов гірський струмочок чистий,
В’юнкий, грайливий, променистий,
Принести хочу рими щирі,
Й вам дарувати, наші милі.
Діти пишуть про серйозне кохання, а дорослі для дітей -))))))).
ПодобаєтьсяПодобається
Леся Вознюк. Авторський блог 
Напишіть відгук