Загадки про народні символи України

Як прийде весна в садочок —
до лиця білий віночок,
ну а восени цій кралі
приглянулися коралі. (Калина)

Проливала дрібні сльози
молода дівиця.
Полоскала довгі коси
у чистій водиці. (Верба)

Лист зелений не пропав,
а під снігом задрімав,
щоб у синю сукенчину
одягнуть весняну днину. (Барвінок)

У матінки-квіточки
лиш блакитні діточки.
З жита виглядають,
літечко вітають. (Волошки)

У погожу літню днину
він на варті біля тину,
круглолицій та пригожий,
і до сонця дуже схожий. (Соняшник)

© Леся Вознюк

Вірш-пісня про символи України

Сорочка-оберіг
Вишивала мама синіми ниткам, —
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, —
запалали маки у пшениці влітку.

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.

Шила-вишивали хрестики зелені, —
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.

Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.

© Леся Вознюк

Загадки про квіти

Одяглась у біле плаття,
примостилась на лататті,
задивилася у воду
на свою дівочу вроду. (Лілія)

Наче сонце, серединка,
пелюстків біла хустинка.
Знає бджілка і мурашка,
звуть цю квіточку … (ромашка).

У погожу літню днину
він на варті біля тину,
круглолицій та пригожий,
і до сонця дуже схожий. (Соняшник)

© Леся Вознюк