Вірш про осінь і літні спогади

Вже осінь володарює довкола. А так ще хочеться теплих погодих днів. Усі чекають «бабиного літа».

Павутинки бабиного літа
Павутинки бабиного літа
гаптувала осінь у вікні,
намагалась так несамовито
повернути стиглі теплі дні.
Бо прийшла негадано-неждано,
і в боргу у кленів та беріз
павутинки срібного туману
щедро заплела у верболіз.
Павутинки бабиного літа
помережать осені крило,
і солодким спомином зігріті
тихо ляжуть клену на чоло.
Павутинки бабиного літа
так несміло, начебто здаля,
як цілунки, м’ятою налиті,
ловлять спраглі небо і земля.

Загадки про осінь та осінню пору

Солов’їними гаями
відшуміло літо.
Вже холодними дощами
землю оповито.
У імлі сріблясто-сірій
журавлі летять у … (вирій).

Чарівник прийшов у ліс,
фарби, пензлика приніс.
У діброві та садочку
стали жовтими листочки. (Жовтень)

Прийшла дівчина до хати,
узялась хазяйнувати:
вправно скриню відімкнула,
в жовту свитку ліс вдягнула. (Осінь)

Довкола пеньочків
вмостились грибочки.
Більші та маленькі,
а звуться … (опеньки).

В кожушку рудому
вирушає з дому
припасти в комору
на зимову пору:
шишки та горішки,
ще й грибочків трішки. (Білка)

Прохолоди чиста просинь —
на поріг ступає осінь.
Вдаль від рідної землі
відлітають … (журавлі).

© Леся Вознюк

Дитячий вірш про осінь, зайчика і туман

Туман і зайчик

Понад річку, над водою
йшли тумани чередою:
білі, сірі мандрували,
все у торбу пакували.
Щойно стежку наздогнали,
ось була — за мить сховали.

Стережись, малий зайчиську,
не підходь занадто близько,
бо тумани волохаті
люблять зайчиків вухатих
ухопити — і в торбинку,
почепити на ялинку.

Каже зайчик: — Зізнаюся,
я туманів не боюся:
білих, сірих, волохатих,
їм мене не заховати.
Сонце спуститься в долини,
все дістане із торбини.

© Леся Вознюк

Вірш-колисанка для кленів

Осінь клени колихала

Осінь клени колихала,
колискової співала:

— Вам учора, диво-клени,
шила свитки я зелені,
а сьогодні ви убрані
в золотисті та багряні.

Лю-лі, лю-ляйте, синочки.
Змовкли птахи у гайочку,
сизий вітер мчить зі свистом,
шарудить опалим листом.

Засинайте, спіть, кленочки.
Вже діброва без сорочки,
налетіли хмари білі,
закружляли заметілі.

Осінь стишилась, дрімає…
Далі хай зима співає.

© Леся Вознюк

Веселий вірш для дітей про осінь, бусликів та жабок

Прощання з бузьками
Буслики вервечкою
чапали над річкою,
у ключі збиралися,
до весни прощалися.
Гнізда сумували,
слізоньки втирали,
вогкими очицями
кліпали за птицями.
Буслики курликали,
у дорогу кликали.
Вслід дивились діти
і кивали квіти.
А між очеретом
весело квартетом
жабки пісню кумкали:
— Бузьки нас не схрумкали!

Вірш про спорт, фізкультуру і стадіон

Стадіон засумував

Дощик землю поливав,
стадіон засумував:
— У осінні хмурі дні
так незатишно мені:
ні з ким вийти на доріжку,
у футбол пограти трішки.

Сонце блимнуло з-під вій:
— Вище носа, друже мій!
Осінь вдосталь припасла
днів погожих і тепла.
Ще не раз прийдуть малята
м’яч з тобою поганяти.

© Леся Вознюк

Дитячий вірш про осінь і журавлів

Журавлі
У тумані та імлі
відлітають журавлі.
Примостили на крилі
гомін рідної землі.
У чужі летять краї
зимувати журавлі.
Ніжно пестять на крилі
спогад рідної землі.
Повертайтесь, журавлі,
ви до рідної землі,
із весною на крилі
у калиновій імлі.

© Леся Вознюк

Дитячий вірш про чарівну осінь ( осинь :)

Осінь ми називаємо справжньою чаклункою, бо довкола все дивовижно красиве. Коли шукають вірші про осінь, інколи пишуть: “вирши про осинь” :)

Чарувала осінь

Чарувала осінь, чарувала,
над кленовим листям чаклувала,
ворожила вересню-синочку
золотисту, сонячну сорочку.

Чаклувала осінь, підкрадалась,
на дубове листя заглядалась,
вишивала жовтню в подарунок
пурпурово-мідний візерунок.

Ворожила осінь на тумані,
фарбувала листя на каштані,
гаптувала листопаду-сину
із багрянцю та дощів свитину.

Чарувала осінь, чарувала,
на останнє листя чатувала,
а воно на дереві зосталось,
у дарунок грудневі дісталось.

© Леся Вознюк

Жартівливий вірш про осінь та допитливого хлопчика

Хто у вирій полетить?
Тато з Павликом гуляв
і синочка научав:
— Є у Африці, дитино,
гості навіть з України:
знають наші солов’ї
африканські всі гаї.
Ластівки, дрозди, лелеки
теж рушають в путь далеку
восени, як холоди
завітають у сади.
Павлик слухав, міркував,
потім хитро запитав:
— Мабуть, мушки і комашки
теж у вирій полетять?
Що ж, інакше, соловейки
там у Африці їдять?
© Леся Вознюк

Пісня про осінь, журавлів, музику та любов

Розкриймо серце для любові!

Журавлі ключами відмикають осінь.
Ключиком скрипічним пісню відчинім.
Серденько розкрити ми уклінно просим:
Хай любов співає, що живе у нім.

Приспів:

Розкриймо серце для любові,
Для доброти і для надії.
І барви чисті веселкові
Посіють квіти в ваші мрії.

Журавлі ключами замикають літо.
Пісню обриває пауза німа.
У порожнім серці нікому зігріти,
Бо воно холодне, там завжди зима.

Приспів:

Розкриймо серце для любові,
Для доброти і для надії.
І барви чисті веселкові
Наповнять щастям наші мрії.

Журавлі ключами полетять у вирій.
Ключиком скрипічним пісня лине знов.
У душі дитячій непідкупно-щирій
Хай живе надія, віра та любов.

Приспів:

Розкриймо серце для любові,
Для доброти і для надії.
І барви чисті веселкові
Посіють квіти в ваші мрії.

© Леся Вознюк