Вірш-привітання до Дня Вчителя

У першу неділю жовтня, коли святкують день вчителя, ми щиро вітаємо наших учителів, наставників, чудових людей цієї почесної професії з їхнім професійним святом. До дня учителя я написала вірш «Присвята учителям». Вітаю вас!

Присвята учителям

Збігають роки у осіннім вирі,
мережать айстри вересневі дні
і тільки очі бархатисто-сірі
такі знайомі й дорогі мені.

Іскряться ніжністю, святим терпінням
та струменіють сяйвом доброти.
І покоління йде за поколінням:
на всіх любові стане й теплоти.

До школи я веду за руку сина.
Згадалось, як школяркою була…
Учителька, ця дорога людина,
мене до класу вперше завела.

Ті ж теплі бархатисто-сірі очі,
що вміють захистити, вберегти.
Вдивись у них, синочку, дуже хочу,
щоб ти запам’ятав їх назавжди.

© Леся Вознюк

Дитячий вірш про правила дорожнього руху

Ослик і зебра
Бідний ослик ледь не плаче:
— На дорозі зебру бачив.
Біла смужка, чорна смужка,
де ж копитця, хвостик, вушка?
Ми маленького втішали
та про зебру розказали:
— Ослику, всі добре знають,
зебри різними бувають.
Та, що бачив на дорозі,
з нами гратися не в змозі.
Називати її слід —
пішохідний перехід.
Ну а зебра в зоопарку
бігає, стрибає шпарко,
і з тобою, як захочеш,
буде бавитись охоче.
© Леся Вознюк

Загадки про школу

Худорлява і вертлява,
на папір біжить у справах,
закарлючки полишає, —
у пеналі спочиває.            (Ручка)

Олівці Петрусь узяв,
швидко щось намалював.
Хоч крути, а хоч верти,
має тільки три кути.           (Трикутник)

Він про осінь сповіщає,
малюків у клас скликає:
— Вже минулось тепле літо,
то ж пора за парти, діти! (Шкільний дзвінок)

© Леся Вознюк

Загадки про шкільне приладдя

Настрибався зайчик вволю,
білий слід лишав по полю.
Ми за ним спостерігали,
слово «мама» прочитали.         (Крейда)

Дерев’яний та довгенький,
хвостик в нього є маленький.
Як у фарби хвіст мочає —
все довкола розцвітає.                (Пензлик)

У портфелі є хатинка —
ручки там живуть, резинка,
клей, лінійка, кутники́ —
школярів помічники.    (Пенал)

© Леся Вознюк

Загадки про школу

Букви всі — від А до Я, —
як одна міцна сім’я.
Варто всіх у цій родині
знати грамотній дитині.              (Абетка)

Хтось на біле полотно
чорне висипав пшоно.
Як зумієш позбирати,
зможеш книжку прочитати.     (Букви)

На уроках, в книжці, в школі
почерпнеш ти їх доволі.
І назавжди у житті
стануть друзями тобі.    (Знання)

© Леся Вознюк

Віршик про бібліотеку і розумних малят

Бібліотека

У шеренги залюбки
шикувалися книжки,
поспішали не в крамниці,
до читальні на полиці.

Усміхається здалека
до дітей бібліотека:
— Книги я не продаю,
почитати всім даю.

Дуже тішаться книжки,
бо кмітливі малюки
з задоволенням читають
і розумними зростають.

© Леся Вознюк

Вірш-привітання до Дня Знань — 1 вересня

Невдовзі чимало діточок вперше підуть до школи. Вітаю усіх з наступаючим святом веселим віршиком.

Яка ж вона, та школа?
Наталочці в портфелик
влетів маленький джмелик.
Сидить у нім тихенько,
не дзумка й не гуде.
Бо з липової гілки
секрет відкрили бджілки,
що завтра спозаранку
Наталка в школу йде.
Яка ж вона, та школа? —
гадали всі довкола,
із заздрістю дивились
на учнів й учениць.
А чи така, як вулик,
для роботящих бджілок?
Чи, може, як мурашник,
у заростях суниць?

Гойдається портфелик,
дріма маленький джмелик, —
нелегкий і далекий
до школи випав путь.
Та ось уже і школа:
всі гомонять довкола,
снують, як ті мурашки,
і вуликом гудуть.

Що бджілкам розказати?
Як школу описати?
Хто раз її побачив, —
довіку не забуть.
Придумав хитрий джмелик:
нехай знайдуть портфелик
і все на власні очі
побачити підуть.

© Леся Вознюк

Дитячий вірш про серпень і прощання з літом

Серпень з дітками прощався

Серпень скликав малюків
із річок, озер, ставків.
Назбирав дітей дрібних
серед квітів запашних.

Череду малят привів
із лісочків та садів:
— Прощавайте, любі діти,
вже минулось тепле літо.

Школа виплакала очі, —
привітати учнів хоче.
І дзвінок засумував,
бо улітку не співав.

Вдосталь я потішив вас,
розлучатися нам час.
То ж, школярики, бувайте,
та мене не забувайте.

© Леся Вознюк