Права дитини У світі всі малята — і хлопчики й дівчата — повинні право мати щасливими зростати. В турботливій країні, у люблячій родині мужнітимуть здорові біляві й чорноброві. Бо очі карі й сірі у злагоді та мирі не плачуть, а сміються, що «дітками» зовуться. © Леся Вознюк Сподобався твір? Порадуй себе та дітей – придбай [...]
Browsing Posts in Вірші про маму, тата, сім’ю та родину
Мамині колисанки Пролісок постукав їжачку в віконце: — Прокидайся, соньку, вже пригріло сонце. Завітав підсніжник в їжачкову хатку: — Вже усі весняну роблять фіззарядку. — Зачекайте хвильку, — чути сонне з ґанку, — ще одна лишилась в мами колисанка. © Леся Вознюк Сподобався твір? Порадуй себе та дітей – придбай книгу автора Related Articles: Веселий [...]
Татко і матуся А у мого татка широченні плечі: зручно тут сидіти, видно вдаль малечі. Дужі та міцнющі татко руки має. Він мене високо вгору підкидає. А в матусі ручки лагідні й тепленькі, пригортають ніжно до свого серденька. Усмішка ласкава, очі волошкові, сповнені терпіння, доброти, любові. Як візьму за руки татка і матусю, то нічого [...]
Коли дитя в руках тримає мати До серця мати пригорта дитятко, таке беззахисне маленьке пташенятко. Своїм теплом ріднесеньке зігріла та до колиски небо прихилила. Щоб місяць срібний колихав дитинку і натрусив їй зірочок торбинку, додав до купелі це сяйво мерехтливе, щоб доля усміхалася щаслива. Її дитинка — крихітка, кровинка, промінчик сонячний, це квітонька-билинка… Коли дитя [...]
Чи відомо вам, що собика друг людині? А що з цього приводу думають собаки? Коротке інтерв’ю Що собака друг людині, зрозуміло і дитині. На знання закону цього інтерв’ю берем в бульдога: — Вам це твердження знайоме? Вчили в школі? Чули вдома? — Гадки жодної не маю. Про закон не чув, не знаю. Як навчала вдома [...]
Я бачив ангела Я бачив — ангел сів біля вікна. Впізнав його: на мене очі мами дивились, як на пролісок весна, від щастя переповнені сльозами. Той ангел колискової співав чарівно, тихим голосом матусі. Мене, малого, в ліжечку приспав, в гніздечку пташку, квіточку у лузі. Промовив: «Засинай». Торкнув чоло, поправив ковдру ніжними руками, що пахнули весною [...]
Родинонька У брата Кіндрата є велика хата. А у хаті діточок, як у небі зірочок. А у брата Гната — іще більша хата. У тій хаті діточок, як у лузі квіточок. Та й в брата Омелька нівроку сімейка: купа дочок і синів, всі — з родини Кавунів. © Леся Вознюк Сподобався твір? Порадуй себе та [...]
Назустріч Богу Назустріч Богу йшов я крок за кроком, учився, все довкола пізнавав, і під його небесним пильним Оком сердечним, милосердним я ставав. Збагнув, як щире слово гоїть рани, навчився співчуття і доброти, щоб ту любов і батьківську пошану в життя своє доросле пронести. Я вдячний за поради й застороги, підтримку і терпіння неземне. І [...]
Де я був? Недитяче запитання визріло у Віті: — Де ж я був, коли мене не було на світі? Жив у квітці запашній, наче та комашка? Чи в небесній вишині я літав, мов пташка? Може, грався з косооким зайчиком маленьким, чи з горобчиком, допоки народився в неньки? Усміхається матуся, пригорта дитину: — У моїх щасливих [...]
Сорочка-оберіг Вишивала мама синіми ниткам, — зацвіли волошки буйно між житами. Узяла матуся червоненьку нитку, — запалали маки у пшениці влітку. Оберіг-сорочку вишила для сина. Візерунком стали квіти України: маки та волошки, мальви біля хати. Долю для дитини вишивала мати. Шила-вишивали хрестики зелені, — зашуміло листя на вербі й калині. Золотилось сонце у розлогій кроні. [...]
Обговорення