Вірш-привітання до дня захисту дітей

Права дитини
У світі всі малята —
і хлопчики й дівчата —
повинні право мати
щасливими зростати.
В турботливій країні,
у люблячій родині
мужнітимуть здорові
біляві й чорноброві.
Бо очі карі й сірі
у злагоді та мирі
не плачуть, а сміються,
що «дітками» зовуться.

© Леся Вознюк

Веселий вірш про маму, їжачка і колисанки

Мамині колисанки
Пролісок постукав
їжачку в віконце:
— Прокидайся, соньку,
вже пригріло сонце.
Завітав підсніжник
в їжачкову хатку:
— Вже усі весняну
роблять фіззарядку.
— Зачекайте хвильку, —
чути сонне з ґанку, —
ще одна лишилась
в мами колисанка.

© Леся Вознюк

Веселий віршик про татка, маму і щасливу сім’ю

Татко і матуся
А у мого татка
широченні плечі:
зручно тут сидіти,
видно вдаль малечі.
Дужі та міцнющі
татко руки має.
Він мене високо
вгору підкидає.
А в матусі ручки
лагідні й тепленькі,
пригортають ніжно
до свого серденька.
Усмішка ласкава,
очі волошкові,
сповнені терпіння,
доброти, любові.
Як візьму за руки
татка і матусю,
то нічого в світі
з ними не боюся.

© Леся Вознюк

Вірш про маму, її любов, ніжність і турботу

Коли дитя в руках тримає мати
До серця мати пригорта дитятко,
таке беззахисне маленьке пташенятко.
Своїм теплом ріднесеньке зігріла
та до колиски небо прихилила.
Щоб місяць срібний колихав дитинку
і натрусив їй зірочок торбинку,
додав до купелі це сяйво мерехтливе,
щоб доля усміхалася щаслива.
Її дитинка — крихітка, кровинка,
промінчик сонячний, це квітонька-билинка…

Коли дитя в руках тримає мати,
то ангел-охоронець може спати.

© Леся Вознюк

Прикольний вірш про домашніх улюбленців

Чи відомо вам, що собика друг людині? А що з цього приводу думають собаки?

Коротке інтерв’ю
Що собака друг людині,
зрозуміло і дитині.
На знання закону цього
інтерв’ю берем в бульдога:
— Вам це твердження знайоме?
Вчили в школі? Чули вдома?
— Гадки жодної не маю.
Про закон не чув, не знаю.
Як навчала вдома мама, —
я ганявся за котами,
а у студіях собачих,
дисципліни вчу кусачі.
Більше запитань не маєм,
ноги в руки — утікаєм.

© Леся Вознюк

Весняний вірш про маму

Я бачив ангела
Я бачив — ангел сів біля вікна.
Впізнав його: на мене очі мами
дивились, як на пролісок весна,
від щастя переповнені сльозами.
Той ангел колискової співав
чарівно, тихим голосом матусі.
Мене, малого, в ліжечку приспав,
в гніздечку пташку, квіточку у лузі.
Промовив: «Засинай». Торкнув чоло,
поправив ковдру ніжними руками,
що пахнули весною і теплом.
Такі бувають в ангела — у мами.

© Леся Вознюк

Continue reading

Жартівливий вірш про родину, сім’ю

Родинонька
У брата Кіндрата
є велика хата.
А у хаті діточок,
як у небі зірочок.
А у брата Гната —
іще більша хата.
У тій хаті діточок,
як у лузі квіточок.
Та й в брата Омелька
нівроку сімейка:
купа дочок і синів,
всі — з родини Кавунів.

© Леся Вознюк

Вірш для дітей про співчуття, доброту, милосердя

Назустріч Богу
Назустріч Богу йшов я крок за кроком,
учився, все довкола пізнавав,
і під його небесним пильним Оком
сердечним, милосердним я ставав.
Збагнув, як щире слово гоїть рани,
навчився співчуття і доброти,
щоб ту любов і батьківську пошану
в життя своє доросле пронести.
Я вдячний за поради й застороги,
підтримку і терпіння неземне.
І завтра до Небесного порогу
стежина знову поведе мене.

Веселий вірш про те, як я з’явився на світ

Де я був?
Недитяче запитання
визріло у Віті:
— Де ж я був, коли мене
не було на світі?
Жив у квітці запашній,
наче та комашка?
Чи в небесній вишині
я літав, мов пташка?
Може, грався з косооким
зайчиком маленьким,
чи з горобчиком, допоки
народився в неньки?
Усміхається матуся,
пригорта дитину:
— У моїх щасливих мріях
був завжди ти, сину.
Вітя висновок зробив,
сповнений надії:
— Мабуть, досі братик мій
в татусевій мрії.

Вірш-пісня про символи України

Сорочка-оберіг
Вишивала мама синіми ниткам, —
зацвіли волошки буйно між житами.
Узяла матуся червоненьку нитку, —
запалали маки у пшениці влітку.

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали квіти України:
маки та волошки, мальви біля хати.
Долю для дитини вишивала мати.

Шила-вишивали хрестики зелені, —
зашуміло листя на вербі й калині.
Золотилось сонце у розлогій кроні.
Вишивала долю, наче по долоні.

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стали символи Вкраїни:
і верба, й калина, сонях біля хати.
Щастя для дитини вишивала мати.

Білими по білім вишивала ненька,
до ниток вплітала всю любов серденька.
Дрібно гаптувала росяні мережки,
щоб не заростали у дитинство стежки.

Оберіг-сорочку вишила для сина.
Візерунком стала рідна Україна.
Мамину турботу збереже сорочка,
захистять від лиха хрестиків рядочки.

© Леся Вознюк